Таїнство Хрещення

«Ідіть, отже, і зробіть учнями всі народи, хрестячи їх в ім'я Отця і Сина і Святого Духа, навчаючи їх берегти все, що Я вам заповідав» Матея 28, 19-20
Святе Хрещення є основою всього християнського життя, дверима духовного життя (vitae spiritualis ianua) і дверима, які відчиняють доступ до інших святих таїнств. Через Хрещення ми звільняємося від гріха і відроджуємося як діти Божі, стаємо членами Христа і, вщеплені в Церкву, стаємо учасниками її місії: «Хрещення є таїнством відродження через воду у слові» (ККЦ 1213).

Для того, щоб охрестити дитину батьки повинні вже до народження дитини зголоситися до настоятеля парафії до якої належать та домовитися про хрещення дитини.

Таїнство Євхаристії

Ісус каже: «Я - хліб живий, що з неба зійшов. Коли хтось цей хліб їстиме, житиме повіки (...). Хто Тіло Моє їсть і Кров Мою п 'є, той живе життям вічним (...), той у Мені перебуває, а Я - в ньому» Йоана 6,51.54.56

Катехізис Католицької Церкви 1407 - 1419
Євхаристія є осередком і вершиною життя Церкви, бо в ній Христос залучає Свою Церкву і всіх її членів до Своєї жертви хвали і подяки, принесеної раз і назавжди на Хресті Своєму Отцеві; цією жертвою Він розливає благодать спасіння на Своє Тіло, яким є Церква.
Євхаристійна відправа завжди містить: проголошення Слова Божого, подяку Богові Отцеві за всі Його добродійства, особливо за дар Свого Сина; освячення хліба і вина та участь у літургійному бенкеті через прийняття Тіла і Крові Господа. Ці елементи становлять єдиний акт культу.
Євхаристія - це спомин про Пасху Христа, тобто діло спасіння, здійснене життям, смертю і воскресінням Христа, діло, яке присутнє в літургійному діянні.
Сам Христос, вічний Первосвященик Нового Союзу, діючи через служіння священиків, приносить євхаристійну жертву. І Той Самий Христос, дійсно присутній під видами хліба і вина, є жертвою, яка приноситься в євхаристійному жертвоприношенні.
Тільки правосильно висвячені священики можуть головувати в Євхаристії та освячувати хліб і вино, щоб вони стали Тілом і Кров'ю Господа.
Істотними знаками таїнства Євхаристії є пшеничний хліб і виноградне вино, на які прикликається благословення Святого Духа і над якими священик виголошує слова освячення, сказані Ісусом під час Тайної Вечері: «Це - Моє Тіло, що за вас віддається (...). Це є чаша Моєї Крові...»
Через освячення відбувається пересуществлення хліба і вина в Тіло і Кров Христа. Під освяченими видами хліба і вина Сам Христос, Живий і Прославлений, є правдиво присутній, дійсно і сутнісно, Тілом Своїм і Кров'ю, зі Своєю душею і Божеством (Пор. Тридентський Собор: DS 1640; 1651.).
Євхаристія ~ як жертва - приноситься як спокутування за гріхи живих і мертвих і щоб отримати від Бога духовні і дочасні добродійства.
Той, хто хоче прийняти Христа у євхаристійному Причасті, повинен бути в стані благодаті. Якщо людина свідома, що вчинила смертельний гріх, вона не повинна приступати до Євхаристії, не отримавши попередньо відпущення гріхів у таїнстві Покаяння.
Святе Причастя Тіла і Крові Христа збільшує єдність того, хто причащається, з Христом, відпускає йому легкі гріхи й охороняє від тяжких гріхів. Оскільки зміцнюються узи любові між Христом і тим, хто причащається, прийняття цього таїнства зміцнює єдність Церкви - містичного Тіла Христового.
Церква активно рекомендує вірним приймати святе Причастя кожного разу, коли вони беруть участь у відправі Євхаристії; Церква їх зобов'язує це робити щонайменше раз на рік.
Тому що Христос Сам присутній у цьому таїнстві вівтаря, Його належить вшанувати культом поклоніння. Прийти поклонитися Святим Дарам «є доказом вдячності, знаком любові й обов'язком поклоніння Христу, Господу нашому» (Павло VI, Енц. «Mysterium fidei».).
Христос, переходячи з цього світу до Отця, дає нам у Євхаристії завдаток Своєї слави: участь у святій Жертві уподібнює нас із Його серцем, підтримує наші сили впродовж нашого земного життя, збуджує в нас бажання вічного життя, з'єднує нас із Небесною Церквою, святою Дівою Марією і з усіма святими.

За вказівками Апостола Павла, який попереджає нас про гідне споживання Ісуса Христа Євхаристичного, - «Бо той, хто їсть і п’є, не розрізняючи Господнього тіла, суд собі їсть і п’є» в першому посланні до Корінтян 11, 29, - Церква заохочує нас, щоб ми до Святого Причастя ретельно приготовлялися. Тому Святе Причастя можна приймати у свідомому віці.
В парафії до Святого Причастя обов’язково є підготовка не залежно від віку. Дорослі домовляються індивідуально з настоятелем парафії про підготовку до Св. Причастя. Діти готуються до першої Сповіді та першого Причастя на четвертому році карехези.

Таїнство Миропомазання

«Довідавшись, що Самарія прийняла Слово Боже, апостоли, які були в Єрусалимі, послали до них Петра і Йоана. Ці прийшли й помолилися за них, щоб вони прийняли Духа Святого, бо Він ще не зійшов був ні на кого з них, а лише були охрещені в ім'я Господа Ісуса. Тоді поклали на них руки, і вони прийняли Святого Духа» (Ді. 8,14-17).

Разом із Хрещенням і Євхаристією таїнство Миропомазання (Конфірмації) становить сукупність «таїнств християнського втаємничення», єдність якої повинна бути збережена. Отже, треба пояснити вірним, що прийняття цього таїнства необхідне для доповнення благодаті Хрещення. Справді, через «таїнство Миропомазання зв'язок охрещених із Церквою стає досконалішим, вони збагачуються особливою силою Святого Духа і зобов'язані сильніше поширювати і захищати віру словом і . ділом як справжні свідки Христа» (ККЦ 1285).

Хто може прийняти це таїнство? (ККЦ 1306 – 1311) Кожен охрещений, але ще не миропомазаний, може і повинен прийняти таїнство Миропомазання (ККП, кан. 889, § 1.). Оскільки Хрещення, Миропомазання і Євхаристія творять єдність, то звідси випливає, що «вірні мають обов'язок прийняти це таїнство у відповідний час» (ККП, кан. 890.), бо хоч без Миропомазання і Євхаристії таїнство Хрещення правочинне і дієве, християнське втаємничення залишається незавершеним. Латинська традиція упродовж століть вважає «вік розсудливості» відповідним часом для отримання Миропомазання. У небезпеці смерті треба мир о помазувати дітей, навіть якщо вони ще не досягли віку розсудливості (ККП, кан. 891; 883,3.). Якщо іноді про Миропомазання говориться, як про «таїнство християнської зрілості», не слід, однак, плутати зрілого віку віри з дорослим віком природного розвитку, а також не забувати, що ласка Хрещення є ласкою дарового й незаслуженого обрання, яка не потребує «підтвердження», щоб стати ефективною. Св. Тома нагадує про це: «Вік тіла не визначає віку душі. Так, навіть у дитинстві людина може досягти зрілості духовного віку, про яку сказано в Книзі Мудрості 4, 8: «Чесна старість - не в довголітті і не міряється числом років». Саме так багато дітей завдяки силі Святого Духа, яку вони отримали, мужньо боролися за Христа аж до крові» (Св. Тома аквінський, Сума теології, 3, 72, 8 аd 2.). Підготування до Миропомазання повинно привести християнина до тіснішого єднання з Христом, до живішої близькості зі Святим Духом, з Його дією, дарами й натхненнями, щоб він міг краще виконати апостольську відповідальність християнського життя. Через це катехизація перед Миропомазанням намагатиметься пробудити відчуття належності до Церкви Ісуса Христа - як до Вселенської Церкви, так і до парафіяльної спільноти. Остання несе особливу відповідальність за приготування кандидатів до Миропомазання. Щоб прийняти Миропомазання, треба перебувати в стані благодаті. Слід прийняти таїнство Покаяння, щоб очиститися для прийняття дару Святого Духа. Наполегливішою молитвою треба приготуватися до покірного й відкритого прийняття сили і ласк Святого Духа. Для Миропомазання, як і для Хрещення, кандидати повинні шукати духовної допомоги хресних батьків. Доречно, щоб ними були ті самі, що й для Хрещення, аби виразно підкреслити єдність обох таїнств (Пор. Римський Ритуал, Чин Миропомазання, 5; б; ККЦ, кан. 893, §§1-2.).
Служитель Миропомазання (ККЦ 1312 - 1314) Первісним служителем (minister originarius) Миропомазання є єпископ. У латинському обряді звичайним служителем Миропомазання є єпископ (ККП, кан. 882.). Хоч з поважних причин єпископ може дозволити священикам уділяти Миропомазання (ККП, кан. 884, § 2.), все-таки слід, з огляду на значення таїнства, щоб він сам її уділяв, не забуваючи, що саме з цієї причини відправа Миропомазання була віддалена в часі від Хрещення. Єпископи - наступники апостолів, вони отримали повноту таїнства Рукоположення. Уділювання ними таїнства Миропомазання ясно означає, що його наслідком є тісніше з'єднання тих, хто його приймає, з Церквою, з її апостольським початком та з її місією свідчити про Христа. Якщо християнинові загрожує небезпека смерті, то кожний священик може уділити йому Миропомазання (ККП, кан. 883, § 3.). Церква прагне того, щоб ніхто з її дітей, навіть найменших, не зійшов з цього світу, не будучи збагачений Святим Духом через дар повноти Христа.

Таїнство Покаяння та Примирення (сповідь)

«А як звечоріло, того самого дня, першого в тижні,(...) увіходить Ісус, став посередині та й каже їм: «Прийміть Духа Святого! Кому відпустите гріхи - відпустяться їм, кому ж затримаєте - затримаються» Йоана 20, 19а.в. 22-23

«Ті, що приступають до таїнства Покаяння, приймають від Божого милосердя прощення образи, яку вони Йому вчинили, а заодно примиряються з Церквою, яку поранили своїми гріхами і яка своєю любов'ю, прикладом, молитвами працює над їхнім наверненням» (ІІ Ватиканський Собор, Догм, конст. «Lumen gentium», 11.) (ККЦ 1422).

Можна щоденно, в неділю та в будні дні перед кожною Службою Божою, а якщо є ще один священик, то під час Євхаристії.
Протягом цілого року організовується спеціальна можливість, щоб всі могли посповідатися. Про ці можливості завжди інформується в парафіяльних оголошеннях.
Дні сповіді є кожен раз перед головними святами літургійного року, як - Різдво та Пасха, парафіяльний відпуст, перші п'ятниці та суботи місяця, під час парафіяльних реколекцій.

Таїнство Єлеопомазання

«Занедужає хтось між вами? Хай прикличе пресвітерів церковних і хай вони помоляться над ним, помазавши його олією в ім'я Господнє, і молитва віри спасе недужого, та Господь його підніме; і як він гріхи вчинив, вони йому простяться.» - Якова 5,14-15


«Священним помазанням хворих і молитвою пресвітерів уся Церква доручає хворих Господеві, терплячому і прославленому, щоб дав їм полегшення і спас їх; більше того, закликає їх, щоб, злучившись добровільно зі страстями і смертю Христовою, таким способом причинялись для добра Божого Народу» (II Ватиканський Собор, Догм, конст. « Lumen gentium », 11.)
Таїнство Єлеопомазання може отримати кожна людина яка є охрещена і хвороба загрожує її життю.

Уділяється Таїнство Хворих:
 - усім хворим, а особливо смертельно хворим
 - раз в рік хворим, які не можуть прийти до храму перед Пасхальними святами
 - у Всесвітній День Хворих 11 лютого Таїнство уділяється особам похилого віку та хворим не залежно від віку
 - особи, які готуються до складних операцій не залежно від віку

УВАГА! Перед тим, як має прийти священик треба заздалегідь приготувати місце для Пресвятих Дарів, Св. Єлея та всіх знарядь, які використовується в цьому таїнстві. В дома це може бути стіл або столик накритий білою скатертиною, хрест або ікона, свічка та освячена вода з кропилом. В лікарні вистачить тумба, яка буває біля ліжка, або табурет, тільки, щоб ці місця були чисті та бажано накриті білою скатертиною

Таїнство Подружжя

«І сотворив Бог Людину на Свій образ (…), чоловіком і жінкою сотворив їх». Бут. 1, 27

«Подружній союз, у якому чоловік і жінка встановлюють спільноту на все життя, спрямований своїм природним характером для добра подружжя і для народжування і виховання дітей: цей союз між охрещеними був піднятий Христом Господом до гідності таїнства» (ККЦ 1601) (ККП кан. 1055, § 1.).
Таїнство Подружжя означає єдність Христа і Церкви. Таїнство дає подружжю благодать любити одне одного любов'ю, якою Христос полюбив свою Церкву; благодать таїнства вдосконалює таким чином людську любов подружжя, зміцнює їх нерозривну єдність та освячує їх на шляху до вічного життя (ККЦ 1661).

Особи, які мають бажання заключить Подружній Союз повинні:
 - територіально належати до нашої парафії
 - зголоситися до настоятеля парафії за 6 місяців перед запланованою датою вінчання, щоб можна було зібрати відповідні документи, домовитися про зустрічі, а якщо є складніші обставини то зголошуватися треба раніше
 - обов'язково треба пройти навчання, тобто катехези для подружжя та курс планування сім'ї
 - при собі мати паспорт, свідоцтво про хрещення (береться його в парафії де був охрещений) та свідоцтво про миропомазання

Таїнство Священства

Катехизм Католицької Церкви 1590 – 1600

Павло говорить своєму учневі Тимотею: «Пригадую тобі, щоб ти оживив дар Божий, який знаходиться у тобі через покладання рук моїх» (2 Тим. 1,6), і «коли хтось прагне єпископства, - бажає доброї справи» (1 Тим. 3,1). До Тита він говорив: «Тому я лишив тебе на Криті, щоб ти впорядкував до кінця те, що залишилось, і настановив по містах пресвітерів, як я був тобі заповідав» (Тит.1,5).

Уся Церква є священичим народом. Завдяки Хрещенню всі вірні беруть участь у священстві Христа. Ця участь названа «загальним священством вірних». На його основі і для його служби існує інша участь у місії Христа, передавана через таїнство Рукоположення, завданням якого є служити в спільноті в ім'я і в особі Христа-Голови

Службове священство суттєво відрізняється від загального священства вірних, бо дає священну владу для служіння вірним. Рукоположені служителі сповняють свою службу перед Божим Народом через навчання, через Божий культ і пастирський провід.

Від початків рукоположене служіння вділювалось і виконувалось на трьох ступенях: єпископському, пресвітерському і дияконському. Служіння, які вділюються через свячення, є незамінні в органічній структурі Церкви: не можна говорити про Церкву без єпископів, пресвітерів і дияконів (Пор. св. Ігнатій Антіохійський, Послання до Тралійців, 3, 1.).

Єпископ отримує повноту таїнства Рукоположення, яке залучає його до Колеги Єпископів і робить його видимим главою довіреної йому єпархії. Єпископи як наступники апостолів і члени Колегії несуть свою частку в апостольській відповідальності і місії всієї Церкви під владою Римського Архиєрея, наступника св. Петра.

Священики об'єднані з єпископами у священичій гідності і водночас залежать від них у виконуванні своїх пастирських функцій; вони покликані, щоб бути мудрими співпрацівниками єпископів; навколо своїх єпископів вони формують пресвітерат, який разом із єпископами несе відповідальність за єпархію. Від єпископа вони отримують обов'язок керувати парафіяльною спільнотою або здійснювати конкретну церковну функцію.

Диякони є служителями, рукоположеними для виконання завдань служіння Церкві; вони не отримують службового священства, але свячення дає їм важливі функції служіння Слову Божому, у здійсненні Божого культу, у пастирській діяльності й харитативній службі. Ці завдання вони повинні виконувати під пастирською владою свого єпископа.

Таїнство Рукоположення уділяється покладанням рук із подальшою урочистою молитвою свячень, яка просить у Бога для кандидата благодать Святого Духа, що необхідна для його служби. Свячення витискає незгладиму печать таїнства.

Церква уділяє таїнство Рукоположення тільки охрещеним чоловікам, придатність яких до сповнення служби була належно перевірена. Відповідальність і право допускати когось до прийняття священства належить владі Церкви.

У Латинській Церкві таїнство Рукоположення для пресвітерату вділяється звичайно тільки кандидатам, готовим добровільно прийняти целібат і публічно виявити бажання дотримуватися його з любові до Царства Божого і служіння людям.

У ділення таїнства Рукоположення всіх трьох ступенів належить єпископам.

Умови вступу до семінарії

Передусім – щире прагнення та чистий намір служити Богові і людям у священстві, а також наступні документи:
1. Заява
2. Написана власноруч біографія
3. Свідоцтво про Хрещення та Миропомазання
4. Свідоцтво про церковний шлюб батьків
5. Характеристика настоятеля парафії та катехитів
6. Свідоцтво про катехизацію
7. Атестат про середню освіту
8. Медична довідка (форма № 286)
9. Військовий квиток або посвідчення приписки
10. 3 паспортні фотографії та 2 менші (3×4)
11. Ксерокопія паспорта (1 та 2 сторінок)